Один чоловік поставив у Пульмі нову хату. Проте родина не могла спокійно в ній жити: щовечора всі вкладалися спати всередині, а вранці прокидалися надворі. Хтось невидимий виносив людей із дому, хоча двері залишалися замкненими.
Якось до господаря напросився переночувати поводир із ведмедем. Почувши про нічні події, він звелів укріпити біля дверей залізну скобу та прив’язав до неї тварину. Уночі до хати знову прийшов невидимий прибулець. Він зчепився з ведмедем, і боротьба тривала аж до співу півнів. Лише тоді дух утік.
Через деякий час господар поїхав рибалити на Світязь. Із води долинув голос, який нагадав йому про сутичку з ведмедем. Невидимий співрозмовник сказав не шкодувати нової будівлі: хату та піч треба розібрати, бо під піччю лежить торба грошей. Скарбу мало вистачити і самому господареві, і його дітям.
За поясненням оповідача, голос належав багатієві, який утопився у Світязі, але не міг розлучитися зі своїми грішми. Чоловік послухав пораду, розібрав хату й справді знайшов під піччю захований скарб.